Simulation Of Conscience

Карта пересувань у часі та просторі.


Previous Entry Поділитися Next Entry
Виклик свідків
Портрет
zovsimplus

 Врешті, ніколи напевне не знатимеш, що зможе здолати твої оборону. Абсолютно необов’язкова розмова на роботі – чим не привід?

Але стряхнуло. Перекаламутило душу. Підняло на диво важкий осад моїх темних вод. І ось тепер – сиди, розгортай сувої пам’яті. Тут, де ж ще.

Разом пригадалося все: злива на Країні мрій, і Харків, і Лучеськ, і ніж для листів, і листи, що і досі ножами ріжуть мене, і твій жар, і твій лід, і довгі прогулянки, і короткі ночі, і літо, і осінь, і зима. І весна, так.

Повернув необережним словом, незграбною думкою якийсь потаємний важіль. І вистрибують спогади з прихованого дна. А ти лови їх. Чи не лови. Але не вийде прикрити очі, відсторонитися. Не вийде вже мабуть ніколи.

Так трапляється – раз, і щось випускає їх на волю, кружляють навколо тебе тьмяними світляками. А що може трапитися? Що може трапитися, коли, спускаючись у підземку, поглядом гортаєш обличчя людей на зустрічному ескалаторі. Гортаєш, наче сторінки списаних нотатників, серед жовтуватого сум’яття яких хочеш знайти записану навхрест сторінки думку, відмічену на полях риму. Що може трапитися, коли дощ накриває тебе, злизуючи струменями бляклу твою ауру. Огортаючи твоє тіло водою, яка терпко пахне липою і камінням. Що може трапитися, коли помітиш щось звідти, з того життя, з того past perfect. Аромат, обрис, жест, слово, відблиск. Що може трапитися? Нічого, врешті. Нічого неочікуваного.

Гірким коньяком у солодкій колі п’янить голову.

Лови спогади. Гортай, гортай свої молитовники.


?

Log in

No account? Create an account