Simulation Of Conscience

Карта пересувань у часі та просторі.


Previous Entry Поділитися Next Entry
неПерша кров
Портрет
zovsimplus

Пробив собі таки ногу, казали ж мені: не лазь закинутими будинками! Не вештайся горішніми поверхами, тим більше – після пожежі, і тим більше – якщо і до пожежі там років тридцять ніхто не жив. Та ми полізли. Центр, два кроки до ЦУМу, три кроки до опери, широкі сходи парадного, запах покинутого давно житла. І маленька дівчинка на четвертому. Мене й досить мучить питання – що ж вона там робила врешті-решт? Квартири давно кинуто, але де-не-де з щілин пробивалося світло. Від чого ставало трохи моторошно. Мені, принаймні.

Але це дрібниці. Адже навіть коли крізь стен-сміти пролазить сотка і влазить у ногу, головне, аби були ті, хто дасть тобі серветки, підтримає за лікоть і зганяє в аптеку по спирт. Ті, з ким сидіти можна до останнього метро під Лисенком, пити живе пиво, їсти сосиски, говорити про жінок і про квести.

Питання роботи, яке гнітить мене три останні тижні, відступило. Ліричний, але не сентиментальний вечір видався, чудовий, годі й казати. А нога заживе, і не таке бувало.


  • 1
біднятко,нехай заживає швидше.А от лазити по закинутим місцинам я також дуже люблю.Ух романтика)

та однозначно вже краще) позбавився вже ходи підбитого голуба і тепер довить таки вправно пересуваюсь(:
а те що романтика - це так, ой точно так))

  • 1
?

Log in