Simulation Of Conscience

Карта пересувань у часі та просторі.


Previous Entry Поділитися Next Entry
Вхідні і вихідні
Портрет
zovsimplus

Усе добре. Є або буде. Частіше виходить розраховувати на друге.

Позаяк вікенд вдався. Повернувшись у суботу зранку з відрядження я з головою занурився у життя, що, як виявилося, не думало зупинятися за моєї відсутності у місті. І закрутилося. Цвяхом шостого дня тижня виявився футбол. Відкриття нового сезону на Лобановського, збиті долоні і зірвані горлянки, слем, пиво – до і після, ще й наші поганяли по полю кримчан – 2:1. З нашої трибуни, з нашого 20-го сектору, було видно небо. Я якось вже звернув на нього увагу, якось вже роздивися його над піднятими руками і розтягнутими банерами. Воно було неймовірне, живе, брунатне, наколене на шпилі старих водонапірних башт у хрещатому парку. Я просто випав з гри, випав з емоцій трибун. Влад помітив і, перекрикуючи заряд, сказав: нєба цвєта магєрдона. Фірмовий жарт, підслухана у когось фраза. Магєрдон – мінс армагедон, кривавий і жахливий. А небо було неймовірне, спокійне і збуджене водночас. Саме так має виглядати стеля липневих вечорів.

До Ігоря приїхала колишня за речами. Приїхала чомусь із подругою з Італії. Вони лишилися на пару днів і субота була б не суботою, аби не трапилося щось геть незаплановане. Іншими словами – діставшись “на чесном слове и на одном крыле” близько години ночі додому, ми ще й з ними напилися. Пили довго і безтурботно – так, як можна пити лише в ніч з суботи на неділю. Навіть славнозвісний п’ятничний вечір часто проходить з післясмаком шаленої втоми минувших трудоднів. Пили вже на вулиці, у дворі, п’яними очима вдивляючись у зміну кольорів заспаного неба. Десь близько четвертої до нас підвалив суб’єкт – чувак на голому торсі, геть синій, синіший навіть за нас і приєднався до нашого марафону. Він виставив нам пиво і розказував про коктейлі, виявившись барменом. Це взагалі окремий ікспіріенс – поговорити з п’яним барменом про способи приготування коктейлів, ага. Але, імхо, ключовою у його оповідці була фраза, рефрен його розповіді, – “абсент рєшаєт”. Ми навіть сперечатися не могли. І справа навіть не втому, що можна було б в принципі посперечатися, “рєшаєт” абсент, чи ні. Насправді нам просто говорити було важко, ай, важко. Відбій наступив раптово десь о пів на сьому.

Неділю було вирішено присвятити похміллю і самотності. Головне – вміти ці дві риси поєднати правильно.


  • 1
Ігор з тією колишньою після п"янки не помирився?

Ні, і це, вважаю, правильно) Миритися на пёянках - це не надійно(:

  • 1
?

Log in